Изменить размер шрифта


Новая темаОтветить Страница 1 из 1   [ Сообщений: 10 ]
Автор Сообщение
Сообщение №1  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 01:40 
Работяга
Работяга
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 окт 2010, 16:39
Сообщения: 119
Репутация: 5
Награды : 1
Признание в стихах (1)
Завялялось у меня несколько драббликов и миников, но на украинском. Надеюсь, форум мультиязычный)

Назва: Eat me, baybe
("З’їж мене, крихітко")
Фендом: Skip Beat
Автор: ksanka
Пейрінг: Кьоко/Куон(Рен)
Жанр: романтика, флафф
Рейтинг: PG
Розмір: драббл

6 година ранку. Кьоко за звичкою відкриває очі і намагається виплутатися із теплих обіймів Куона, стараючись його не розбудити.
— Куди це ти так рано зібралася? — чує вона голос свого чоловіка. Все-таки розбудила.
— Сніданок готувати, — відповідає Кьоко. — Ти ж знаєш, це займає деякий час, не на бутербродах же жити.
— Кьо-о-о-ко-чя-а-ан, — протягує Куон солодким голосом і знову пригортає її до себе, — я б усе життя їв одні тільки бутерброди, аби лише побути з тобою якомога довше.
— А це вже ні! — вдавано обурюється дівчина. — Я не дозволю тобі голодувати.
— Тоді я поснідаю тобою, — каже Куон і цілує дружину у носа. — Ти ж не проти?
Кьоко намагається зберігати серйозний вигяд, але все-таки червоніє і бурмоче:
— Але повечеряємо ми нормально.

Назва: Kazoku ni narou you
("Станьмо родиною", перегукується з піснею Фукуями Масахару)
Фендом: Skip Beat
Автор: ksanka
Пейрінг: Кьоко/Куон(Рен)
Жанр: романтика, флафф
Рейтинг: PG
Розмір: драббл

— Куоне, швидше ходи сюди! — почувся схвильований голос Кьоко із кухні. Чоловік миттєво відклав сценарій і швидко попрямував у сусідню кімнату.
— Що сталося, люба? — стурбовано спитав він дівчину. — Тобі десь болить? Тільки не мовчи, кажи чесно! Я зараз же викличу лікаря!
— Ні-ні, коханий, що ти! — розсміялася Кьоко. — Я просто хотіла, аби допоміг мені дістати каструлю з верхньої полички.
Куон полегшено зітхнув.
— Казав же я тобі, давай опущу їх понижче. Даремно лякаєш мене тільки.
— Щоб ти пальці собі позбивав? Мені вистачило твого куховарства. Ніколи не забуду того "неперевершеного" смаку!
— А ти казала, що тобі сподобалося, — вдавано насупився Куон. — У тебе точно нічого не болить?
— О Господи, Куоне, ні!
— А чого ж тоді так схвильовано гукала?
— Бо вже вечоріє, і я боюся лишити свого чоловіка голодним.
— Точно тільки тому? — не здавався він.
— Куоне, любий, не хвилюйся так, — Кьоко заспокійливо посміхнулася і поцілувала його у губи. — Бо іноді мені здається, що вагітний ти, а не я.

_________________
http://otaku-no-sekai-ukr.blogspot.com
http://ksanka-fanf.blogspot.com


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №2  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 01:40 
Работяга
Работяга
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 окт 2010, 16:39
Сообщения: 119
Репутация: 5
Награды : 1
Признание в стихах (1)
Назва: Drink the vine and take the pill
("Випий вино і прийми пігулку", перегукується з рядком із пісні Shinedown "Her name is Alice")
Фендом: Skip Beat
Автор: ksanka
Пейрінг: Кьоко/Куон(Рен)
Жанр: романтика
Рейтинг: PG
Розмір: міні

— Моґамі-сан, Ви що, пили алкоголь?!
— Я-а-а? Алкоголь? — намагаючись сфокусуватися на семпаї, пробелькотіла дівчина. — Та ніколи в житті!
Однак Рен невблаганно насупив брови і з повчальним тоном продовжив:
— Моґамі-сан, кого Ви намагаєтеся надурити? Я ж бачу, в якому Ви стані. От скажіть мені, будь ласка, як можна було напитися, тільки нещодавно відсвяткувавши 18-річчя?! Це ж буде такий скандал, якщо журналісти побачать!
— Цуруґа-сан, я правда не брала до рота спиртне! — палко запевнила семпая Кьоко, водночас намагаючись не втратити рівновагу. — За всю вечірку я пила тільки вишневий коктейль, що мені запропонував Кіджіма-сан.
— Ох, Моґамі-сан! — цього разу Рен по-справжньому розізлився. — Я ж казав Вам не підходити до цього чоловіка! Не послухалися мене. І дивіться, що сталося — він Вас напоїв.
— Кіджіма-сан? — Кьоко невіряче поглянула на Цуруґу і таки похитнулася. Вона б упала, але Рен миттєво зреагував і втримав сп’янілу кохай на ногах.
— Моґамі-сан, Вам краще триматися за мене, — в його голос прокралися схвильовані нотки. — Поговоримо про Кіджіму пізніше, зараз треба забрати Вас звідси.
Кьоко щось незрозуміло промирмотіла, виражаючи свою згоду, і вчепилася в руку семпая. Так вона точно не падатиме.
Рен, стараючись, наскільки це можливо, бути непомітним, вивів кохай із зали на вулицю. Там стояв його Порше, на задньому сидінні якого швидко опинилася дівчина.
— Я зараз відвезу Вас додому, — сказав він, сідаючи за кермо. Кьоко негайно ж опритомніла і злякано запротестувала:
— Ні, Цуруґа-сан, тільки не це! Якщо я і справді п’яна, то мене не повинні такою бачити в "Дарумаї"! — крик поступово перетворився на потік схлипів. — Мене ж виженууууууть!
Цього разу почувся плач.
— Добре-добре, Моґамі-сан, — не здатний протистояти такій зброї, як сльози коханої дівчини, сказав Рен. — В "Дарумаю" ми не поїдемо. Переночуєте сьогодні у мене.
Схлипи на задньому сидінні затихли.
— А я Вам не заважатиму?
— Ні, Моґамі-сан, інакше б не пропонував. А ще я маю чудовий засіб, який назавжди Вас відучить пити.

***
Ранок для Моґамі Кьоко настав разом із нестерпним головним болем. Вона кілька хвилин боролася із залишками сну, але все ж біль переміг. Кьоко розплющила очі і зрозуміла, що знаходиться у чужій кімнаті. Поряд мирно сопів семпай. Біль у голові запульсував з новою силою. Приклавши долоні до скронь, Кьоко застогнала. Семпай прокинувся.
— Ну що, може, пігулочку? — турботливо запитав він, підвівшись на ліжку.
— А це допоможе?
— Якщо не запивати вином, то так.
— Цуруґа-сан, а чому Ви спали поряд зі мною?
— Щоб Ви, Моґамі-сан, зрозуміли, як небезпечно Вам пити алкоголь.
— Цуруґа-сан, Вам не здається, що для уроку це занадто?
— Здається, Моґамі-сан. Але що поробиш, Ви ж мене не слухаєте.

...тиша...

— Цуруґа-сан, то Ви дасте мені якусь пігулку, щоб позбутися цього болю?
— Дам. Тільки пообіцяйте мені більше нічого не брати із рук Кіджіми.
— Обіцяю.

***
Ліки подіяли миттєво і нарешті привели Кьоко до тями. Вона сиділа на кухні та разом із семпаєм пила міцну каву.
— Ви знаєте, Цуруґа-сан, — врешті промовила вона, — а кава на сніданок — не так уже й погано.
Рен ледь усміхнувся, намагаючись не розсміятися, але все ж не втримався від підколки:
— Здається, Моґамі-сан, Ви вчора надто багато випили, якщо таке кажете. Ви впевнені, що пили тільки один коктейль, а не кілька?
Кьоко одразу ж набурмосилася.
— Знову Ви знущаєтеся, Цуруґа-сан.
— А як щодо Вас, Моґамі-сан?
— Га? Ви про що? — здивувалася дівчина.
— Усю ніч з мене знущалися! Я навіть був змушений відбиватися.
Кьоко враз почервоніла, і Рен не втримав сміху — настільки вона була мила і кумедна.
— То Вам смішно тут! — розізлилася Моґамі. — Тоді начувайтеся, наступного разу Ви в мене ще більше отримаєте!
— Наступного разу? — перепитав чоловік зацікавлено.
— Ах! Ні... Ви все неправильно зрозуміли!
— Шкода, — слово вилетіло саме по собі, не залишаючи Рену шляху для відступу. — А я думав, Ви ще не раз складете мені компанію довгими нудними вечорами.
— Що Ви маєте на увазі, Цуруґа-сан? — тремтячим голосом запитала дівчина, відчуваючи, як закалатало у грудях серце.
— Те, що Ви і подумали, Моґамі-сан.
Кьоко знову почервоніла.
— Моґамі-сан, — чоловік більше не стримував своїх веселощів, — я навіть боюся уявити, що Ви там подумали. Однак я мав на увазі тільки одне...
— Що це? — немов зачарована інтригуючою паузою, промовила вона.
— Завтра і післязавтра, і післяпіслязавтра, — казав Рен, схиляючись все ближче до дівчини, — і через рік, і через два... Я хочу кожного дня засинати поряд з тобою, Кьоко-чян, а зранку разом сидіти на кухні і пити каву...
Губи торкнулися губ, поєднуючись у солодкому поцілунку, що перебивав смак гіркої кави.
Коли поцілунок через деякий час припинився, Кьоко промовила:
— І все-таки, Цуруґа-сан, я передумала.
— Тобто? — здивувався Рен.
— Я не дозволю Вам пити каву на голодний шлунок. Тому не забудьте до своїх планів на кожен день включити нормальний сніданок.

_________________
http://otaku-no-sekai-ukr.blogspot.com
http://ksanka-fanf.blogspot.com


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №3  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 01:40 
Работяга
Работяга
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 окт 2010, 16:39
Сообщения: 119
Репутация: 5
Награды : 1
Признание в стихах (1)
Назва: Dareka ga kimi wo warattemo, ore waratari shinai yo
("Навіть якщо з тебе буде хтось сміятися, я не буду цього робити", перегукується з піснею SPYAIR "Beatiful Days")
Фендом: Skip Beat
Автор: ksanka
Пейрінг: Кьоко/Куон(Рен)
Жанр: романтика
Рейтинг: PG
Розмір: міні

Кьоко увірвалася в життя Куона раптово, упавши із неба яскравю зіркою до рук спустошеного чоловіка. Він і зрозуміти не встиг, коли дівчина стала його хвилювати навіть більше за роботу. Тільки перед нею і заради неї злітала остогидла маска Цуруґи Рена. От і зараз...
— То це ти Моґамі Кьоко? — зневажливо глянувши на співробітницю "Люби мене", спитала Наокі, популярна співачка із конкуруючого агентства. У неї були справи в "LME", тож заразом вона вирішила дізнатися побільше про нахабну дівчину, що насмілилася крутитися навколо Цуруґи Рена. На її подив, суперниця виявилася абсолютною простачкою: ні краси, ні стилю, лише жахливий рожевий комбінезон.
— Так, це я. У Вас до мене якась справа?
— Значить, таки ти, — вишкірилася Наокі. — І ти правда думаєш, що з такою зовнішністю, як у тебе, ти зможеш завоювати Цуруґа Рена? Не сміши людей!
— Не розумію, про що Ви, — Моґамі натягнула на обличчя ввічливу усмішку, намагаючись не вступати у марну суперечку.
— Не розуміє вона! По-моєму, тобі усе чудово ясно, — зловтішно розсміялася Наокі. — Глянь на себе. З таким обличчям — і в актриси! Та тебе не помітять і через 100 років! Що вже про Цуруґа-сана казати... На таку, як ти, він навіть не гляне. Тож досить до нього липнути.
Аура Кьоко потемніла. Вона знала, що семпай навряд чи нею зацікавиться, знала краще за будь-кого, але не воліла б це слухати від сторонньої людини. Однак це вона могла ще стерпіти. Але не образу про її професію.
Куон вчасно помітив, що Кьоко от-от вибухне, і поспішив врутитися.
— Моґамі-сан, яка зустріч! — якомога привітніше промовив він, наблизившись до дівчат.
— Доброго дня, Цуруґа-сан, — знічено відповіла Кьоко. Вона найменше хотіла, аби семпай дізнався про її неприємну ситуацію. Та хіба ж від нього приховаєш?
— Нова знайома? — поцікавився актор.
— Я Наокі, — одразу ж розцвіла співачка, — приємно познайомитися! Я Ваша велика шанувальниця!
— Справді? Радий це чути. Ви не проти, якщо я заберу від Вас Моґамі-сан? Мені потрібно з нею поговорити.
— О, звісно ні! — запевнила його Наокі і кокетливо підморгнула. — Але тільки в обмін на автограф.
— Моґамі-сан, який жах! Уже тільки за розмову з Вами я змушений платити автографом! — мовив Куон до Кьоко, чим неабияк її збентежив і розізлив Наокі.
— Мені так прикро, Цуруґа-сан, — сказала Моґамі, підтримавши гру семпая, хоч їй і було трохи ніяково від того. — Можливо, Наокі-сан відпустить мене просто так?
— Ах, звісно, Кьоко-сан, іди. Про автограф то я лише пожартувала.
— Дякую велике! Мені так шкода, що ми не зможемо продовжити нашу милу розмову...
— Нічого страшного, я все розумію, — Наокі вже ледь не цокотіла зубами від люті.
— Тоді ми Вас залишимо, — сказав Куон і підхопив Кьоко під руку, відводячи її подалі від своєї заздрісної фанатки.
— Дякую, Цуруґа-сан, — мовила Кьоко, коли вони опинилися на пристойній відстані. — І пробачте мені.
— За що, Моґамі-сан? — здивувався Куон.
— Через мене про Вас виникають такі плітки…
— Якби мене хвилювали плітки, Моґамі-сан, я обрав би більш спокійну професію. Краще б за себе переживали. Іще трохи, і Ви б показали тій дівчині одну зі своїх найстрашніших ролей.
— Пробачте… — засмутилася Кьоко.
— Вам не треба просити у мене пробачення. Це радше я маю вибачитися: через мене Моґамі-сан доводиться вислуховувати слова, на які вона не заслуговує. І взагалі! — Куон розійшовся не на жарт, забуваючи про маску семпая. — Як вони можуть судити, хто мені підходить, а хто — ні?! Та якби мене зараз же спитали, із ким би я хотів зустрічатися, це точно була б Моґамі-сан!
— Що Ви таке говорите, Цуруґа-сан, — невпевнено заперечила Кьоко, приємно вражена таким зізнанням. Куон і сам зрозумів, що перейшов дозволену межу та видав себе з головою. Однак дівчина не збиралася від нього тікати, і це додало йому надії.
— Серйозно, Моґамі-сан, чому б нам не покінчити з цими плітками?
— Ви знаєте, як?!
— Здається, я щойно сказав… Якщо Моґамі-сан стане моєю дівчиною, то плітки перестануть бути вигадками.
Від почутого Кьоко густо почервоніла. Може, семпай зараз і жартував, проте його пропозиція спокушала.
— Ви ж зараз не знущаєтеся з мене, Цуруґа-сан? — не змогла не перепитати вона.
— Авжеж ні!.. То Моґамі-сан не проти?
Кьоко зашарілася і несміливо відповіла:
— Якщо Цуруґа-сан не проти…
— Не проти чого? — усміхнувся Куон.
— Не проти мене у ролі Вашої дівчини.
— Тоді я увесь і повністю «за»!
Ситуація видавалася такою неймовірною і такою радісною, що Кьоко з Куоном не витримали і розсміялися. Майбутнє обіцяло бути веселим.

То був останній раз, коли хтось смів ображати Моґамі Кьоко. Куон любив сміх Кьоко, але ненавидів, коли хтось сміявся з неї. Ця зірочка мала сяяти завжди, тож він нікому не дозволить затуманити її яскраве світло.

_________________
http://otaku-no-sekai-ukr.blogspot.com
http://ksanka-fanf.blogspot.com


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №4  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 01:41 
Работяга
Работяга
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 окт 2010, 16:39
Сообщения: 119
Репутация: 5
Награды : 1
Признание в стихах (1)
Назва: Kekkon wo shiyou
("Одружімося")
Фендом: Skip Beat
Автор: ksanka
Пейрінг: Кьоко/Куон(Рен)
Жанр: горор
Рейтинг: G
Розмір: драббл

— Моґамі-сан, ти певна, що згодна вийти за мене заміж? — подиву найкращого актора Японії не було меж.
— Авжеж, Цуруґа-сан.
— А… Але ж ти розумієш, що це все витівки президента?
— Не вважайте мене за ідіотку, Цуруґа-сан, — надулася Кьоко. — Чи, може, це Ви проти одружитися зі мною?
— Ні! — вигукнув Куон. — Як ти могла таке подумати, Моґамі-сан? Просто…
Хлопець зам’явся. Як же краще її спитати?
— Що «просто»?
Кьоко прискіпливо зиркнула на свого семпая, не розуміючи його вагань. Для чого він уже вдесяте це перепитує?
— Ну… — протягнув нещасний, та врешті наважився: — Чому ти погодилася вийти за мене, Моґамі-сан?!
— А Ви не розумієте причини, Цуруґа-сан? — заглипала очима вона. — Я думала, Ви вже давно здогадалися про мої почуття.
— Твої почуття?..
Куон відчув, як тьохкнуло його серце. Невже вона його теж…
— Так, — кивнула головою дівчина. — Це ж цілком зрозуміло. Якщо я буду поряд, то зможу краще наглядати за Вами, семпай. Я особисто слідкуватиму, щоб Ви не пили на сніданок одну каву, брали з собою бенто і з’їдали повноцінну вечерю. Раз на тиждень я готуватиму печеню, а на вихідних пектиму ягідний пиріг.
— П-п-печеня? П-п-пиріг? — хлопець відчув, як усередині все похололо. — Моґамі-сан, ти серйозно?
— Абсолютно! До речі, Цуруґа-сан, Ви більше любите рибу смажену чи запечену?
Кьоко продовжувала ще щось говорити, але Куон вже не чув. Він став уявляти їхнє майбутнє подружнє життя і зрозумів, що, як би він її не кохав, та ще не готовий до весілля. Вона ж його заморд… гм, загодує!
— Цуруґа-сан, а може, Вам більше до смаку копчена?
Невинне питання стало останньою краплею, і Куон заволав на все горло:
— НІІІІІ!!!
Від власного крику хлопець прокинувся. Серце скажено гупало у грудях, а спиною стікав піт. Повільно приходячи до тями, він почав усвідомлювати, що це був лише сон. Губи скривив істеричний смішок.
Коли вони справді одружаться, він ні за що не дозволить їй підходити до плити — тільки через його труп! Заспокоєний цією думкою, Куон знову схилив голову на подушку. Завтра буде складний день, треба виспатися. На своє щастя, він ще не знав, що Яшіро пожалівся Кьоко на його поганий апетит, тож вона пообіцяла кожен день збирати для семпая бенто. А знаючи Кьоко, це буде ВЕЛИКЕ бенто.

_________________
http://otaku-no-sekai-ukr.blogspot.com
http://ksanka-fanf.blogspot.com


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №5  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 08:50 
Герой второго плана
Герой второго плана
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 14 июн 2013, 01:46
Сообщения: 1448
Репутация: 7
Награды : 1
Нота (1)
:hands: (слава Богу за яндекс-переводчик), забавные драбблики, особенно 3-й :flower2:

_________________
- Будешь на кухне, захвати печеньки.
- печеньки захвачены, мой генерал!


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №6  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 16:48 
Стажер
Стажер

Зарегистрирован: 20 фев 2012, 03:27
Сообщения: 24
Репутация: 0
Награды :
:o Даешь фанфики на иностранных языках!!! ^_^

No eres Corn!

By: Ahriel19

Kyoko ha salido de casa para estar sola, debido a las palabras que su madre ha dicho por Tv. Ren la encuentra y la consuela, sin saber que ella cree que es Corn. Esta historia tiene lugar después de que ella se dé cuenta de su equivocación.
Los personajes de Skip Beat, no me pertenecen, son propiedad dde su creador.
Esta historia es lo que ha pasado por mi imaginación tras leer el capítulo 224.
Jamás en mi vida he escrito nada, aparte de los trabajos del instituto, y eran penosos, primero porque no tengo nada de imaginación y segundo porque soy pésima redactando.
Llevo tantos años leyendo Skip Beat que he perdido la cuenta, dejémoslo en que era adolescente cuando empecé y bueno ahora... en fin, ya no lo soy. Sin embargo reconozco que soy una calamidad con el tema de los honoríficos y los nombres. ¡Después de tantos años ya podía a prender!
Por todo esto, pido perdón de antemano a todos aquellos que hacéis esto de una forma tan brillante, (por vosotros lo primero que hago al encender el ordenador es buscar nuevos capítulos.)

Capítulo 1

—Eres Tsaruga—sempai!— "Oh Dios Mío! Me quiero morir, que vergüenza, me he echado a sus brazos como una…, como una… ¡Que se abra la tierra y me trague directa al mismísimo infierno! ¿Qué va a pensar ahora mi sempai de mi?" —Yo lo siento muchiiiiiisimo sempai, por favor perdóneme yo…—Ren interrumpió sus doguezas, estaba prácticamente tocando el suelo con la nariz. "Como odio que haga eso, que se rebaje tanto ante mí, yo debería arrastrarme por el suelo cada vez que estoy con ella…"—Mogami-san, para por favor. No pasa nada, ¿de acuerdo?— Con delicadeza puso una mano en su barbilla y suavemente la levanto obligándola a mirarlo a los ojos. –Está todo bien, ¿vale?—Pero… yo no debería haber…— Estaba tan roja que parecía que en cualquier momento su cabeza iba a reventar como una olla exprés. — Pero nada, Mogami-san. He dicho que está bien y lo está, tema zanjado—La dedico su mirada de sempai estricto, odiaba hacerlo pero sabía que era la única forma de conseguir que Kyoko lo dejara.—Esto… está bien sempai, solo… déjeme decirle que siento haberlo confundido con…— le miro insegura, Ren podía dar miedo si se enfadaba.—Con Corn, me confundiste con Corn— Sonó mas enfadado de lo que pretendía, era ridículo tener celos de uno mismo, pero no podía evitarlo. "Vamos cálmate, tu eres Corn, por el amor de Dios, te estaba llamando a ti al fin de cuentas."—S… sí…, los siento es que estaba pensando en el pasado… y al verlo lo confundí. De verdad que lo siento. — Volvió a inclinarse hasta casi besar el suelo, o al menos lo intento porque Ren la retuvo.
—No! No más disculpas. Está bien lo entiendo, estabas pensando en él y como la ultima vez, según me contaste, tomo una apariencia similar a la mía…, estabas triste y querías que él te consolara…. Es comprensible. — "Joder, esto duele, es que yo no puedo consolarte Kyoko?" —Gracias por entenderlo, Tsaruga –sama y bueno…— volvió a bajar la mirada y a ponerse como un tomate— Y muchas gracias por consolarme y…— "no apartarme de una patada por mi atrevimiento".— No ha sido nada Mogami-san, es lo que hacen los bueno amigos, se consuelan en los malos momentos. ¿Por qué somos amigos verdad?— "Vamos Kyoko, por lo menos esto, no me dejes como el eterno sempai, después de todo lo que hemos pasado como los Hell…"¿Está moviéndose la tierra? No soy yo, estoy temblando! Vamos Kyoko te han hecho una pregunta, contesta!" – S…sí Tsaruga-san… yo creo que sí somos amigos—"Es tan linda… una frase, una, y es capaz de hacer que mi corazón se olvide de que es necesario que siga latiendo" – Bien pues asunto zanjado, ahora bien… ¿Podrías contarme que ha pasado?— "Aunque ya lo sé, pero es necesario que me lo cuentes, necesitas soltar ese veneno que te consume, y yo necesito que lo sueltes conmigo, no con ese bastardo de Fuwa… el muy cretino casi te besa aprovechándose de tu indefensión." ¡Dios lo habría matado si no llega a parar! "Céntrate Kuon, ella primero, asesinar a los bastardos después."Vio como ella se debatía entre contarle lo que le ocurría o no. Pero después de dos minutos de silencio Kyoko se enderezó completamente y lo miro directo a los ojos.—Sí, la verdad es que sí me gustaría contarle. Claro, si no está muy ocupado y no le importa que le moleste.—No es ninguna molestia, no estoy ocupado y deseo que me cuentes. Ya te lo he dicho, somos amigos y los amigos…—Lo sé, ¿nos sentamos en ese banquito y le cuento?— Dijo mientras un escalofrió le recorría el cuerpo, había refrescado mucho y con su huida había olvidado coger algo de abrigo.—Mejor vayamos a mi apartamento, hace frio, no tienes abrigo y yo tampoco así que no te lo puedo prestar— Al ver que ella iba a protestar añadió: —Además es tarde y no podemos dejar que los fans nos vean por ahí a estas horas, ¿verdad? No te preocupes, luego te acercare a casa. —Está bien, gracias. El viaje en coche fue tranquilo y silencioso. Ren estaba feliz de tenerla cerca aunque las circunstancias no lo fueran. Y Kyoko iba pensando en lo que iba a decirle a su sempai. "No Kyoko, lo que le vas a contar a tu amigo. ¡No lo olvides" Pensar esto le dio fuerzas y ánimos para abrirse y contarle todo. Así que cuando llegaron al apartamento, después de preparar un té, se sentaron en el gran sofá y allí le conto todo lo ocurrido con su madre, desde la infancia, hasta la emisión de esta noche. La mayor parte de la historia la conto con lágrimas en los ojos, sin derramar ni una, pero cuando llego a la última parte, no pudo controlarse y volvió a llorar como una niña pequeña, justo como hizo cuando lo confundió con Corn. "Es extraño, antes solo con Corn era capaz de dejar salir mis sentimientos, pero con Tsaruga-san ha sido igual de fácil, debo pensar en ello." Para Ren había sido una tortura escucharla y verla sufrir. Primero porque la pobre se veía obligada a contar toda la historia cuando él conocía gran parte de ésta como Corn y la otra la había visto con sus propios ojos como Ren. Y Segundo porque se moría por abrazarla, cobijarla entre su cuerpo y protegerla del mundo. Finalmente cuando Kyoko volvió a romper a llorar, no lo soporto más, la refugio entre sus brazos y le acaricio el pelo mientras le susurraba palabras de consuelo. Pasaron horas hasta que sintió como ella se relajaba por fin. —Mogami-san? — susurro bajito, mientras la alejaba un poco para poder mirarla a la cara. ¿Se ha dormido? Pobrecita debe estar agotada. Será mejor que la lleve al cuarto de invitados. Pero… se siente tan bien tenerla entre mis brazos y no porque yo este mal, sino porque ella me deja… Cinco minutos más…"Se desplazo un poco para quedar más tumbado en el sofá, haciéndolo con cuidado para no despertarla, y la reacomodo un poco para quedar ambos en una postura más cómoda. Finalmente, después de dormirse por intervalos de tiempo, vio que estaba a punto de amanecer. Decidió trasladarla al dormitorio, no quería que volviera a pasar vergüenza. Además le dijo que la llevaría a casa y no lo había hecho, no quería añadir otro motivo para que se mortificara y probablemente enfadara con él. Tras dejarla acostada decidió darse una ducha y pedir algo de desayuno para cuando Kyoko despertara. Pero primero llamó a Yashiro para que le cancelara los trabajos del día y se encargara también de los de ella. Su manager no se había sorprendido ante tal petición y cuando quiso saber por qué, éste le aclaro que el presidente ya sabía que estaban juntos y se lo había comunicado anoche. "A saber cómo lo sabe el viejo. Creo que tiene monitorizada la ciudad entera, esto no es normal". Continuara...


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №7  СообщениеДобавлено: 03 авг 2015, 17:28 
Работяга
Работяга
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 окт 2010, 16:39
Сообщения: 119
Репутация: 5
Награды : 1
Признание в стихах (1)
Испанский? Посложнее будет. Гугл переводчик порадовал :D
Цитата:
'I muchiiiiiisimo sempai sorry, please forgive me


Прикольный фанф. А продолжение есть? :shy:

_________________
http://otaku-no-sekai-ukr.blogspot.com
http://ksanka-fanf.blogspot.com


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №8  СообщениеДобавлено: 04 авг 2015, 00:15 
Исполнительный продюсер
Исполнительный продюсер
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 15 сен 2010, 11:36
Сообщения: 6587
Откуда: Гомель
Репутация: 177
Награды : 10
1 место (1) Горячий пирожок (1) ДР Рена (1 место) (1)
3 место. Летний позитив (1) LME 3 года! (1) Осенний фестиваль. 3-5 работ (2)
Сладкие праздники (1) Соблазнитель (1) Гитара (1)
weru писал(а):
Даешь фанфики на иностранных языках!!!

*выглядывая из-под тазика, голосом Михалыча* Ну вы, блин, даете...
Но - продолжайте, девушки, продолжайте! :hands:

_________________
Верьте в сказку, а не сказочнику. (с)


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №9  СообщениеДобавлено: 10 май 2016, 03:57 
Работяга
Работяга
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 окт 2010, 16:39
Сообщения: 119
Репутация: 5
Награды : 1
Признание в стихах (1)
Захотелось милашества на ночь... Зарисовка, 140 слов.

Назва: Boku mo
("І я тебе")

Куон обережно присів на краєчок ліжка. Руді пасма коханої розпорошилися по подушці, а щічки розчервонілися від задушливої травневої ночі. Вона скинула ковдру на підлогу і тихо сопіла, наче маленький їжачок.
Спостерігаючи за тремтінням її вій у місячному сяйві, хлопець на мить перелякався, що цю мирну картину витворила його уява. Щастя здавалося таким примарним, таким тонким і крихким — тільки торкнися, воно одразу ж посиплеться срібним піском крізь пальці.
— Ммм… Ку-у... — почув він заспаний голос Кьоко, яка крізь сон інтуїтивно відчула його присутність. — З поверненням.
— Я вдома, — не втримав посмішки юнак.
Вона потягнулася до нього, лестячись, немов кошеня:
— Лю-у…
Куон не розумів, як їй вдавалося одним лиш словом розвіювати його страхи, але це щоразу спрацьовувало. Щоразу, як йому доводилося затримуватися, і темна квартира стрічала його невідомістю. Він пригорнув її ближче, цілуючи в лоба.
— І я тебе мила, і я тебе…



И я тебя (Гугл-транслейт + минимиальная редакция)

Куон осторожно присел на краешек кровати. Рыжие пряди любимой рассеялись по подушке, а щечки раскраснелись от душной майской ночи. Она сбросила одеяло на пол и тихо посапывала, будто маленький ежик.
Наблюдая за дрожью ее ресниц в лунном свете, парень на мгновение испугался, что эту мирную картину создало его воображение. Счастье казалось таким призрачным, таким тонким и хрупким — только коснись, оно сразу же посыпется серебряным песком сквозь пальцы.
— Ммм ... Ку-у ... — услышал он заспанный голос Кеко, которая во сне интуитивно почувствовала его присутствие. — С возвращением.
— Я дома, — не удержал улыбки юноша.
Она потянулась к нему, ласкаясь, словно котенок:
— Лю-у ...
Куон не понимал, как ей удавалось одним лишь словом развеивать его страхи, но это каждый раз срабатывало. Каждый раз, когда ему приходилось задерживаться, и темная квартира встречала его неизвестностью. Он прижал ее ближе, целуя в лоб.
— И я тебя милая, и я тебя ...

_________________
http://otaku-no-sekai-ukr.blogspot.com
http://ksanka-fanf.blogspot.com


Вернуться к началу
 Профиль
 
Сообщение №10  СообщениеДобавлено: 10 май 2016, 22:28 
Массовка
Массовка
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 01 июл 2013, 01:20
Сообщения: 319
Откуда: Киев
Репутация: 6
Награды :
ksanka, неймовірно милі маленькі історії. І окрема вдячність за красиву мову :respect:

_________________
"Никогда не следует делать того, о чём нельзя поболтать с людьми после обеда" (Оскар Уайльд)


Вернуться к началу
 Профиль
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Новая темаОтветить Страница 1 из 1   [ Сообщений: 10 ]


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 3


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron


© 1998 - 2024 "LME Team"